malczuk-herb

 

 

 

Пастирський лист

ДО СВЯЩЕНИКІВ на ВеликИЙ ЧЕТВЕР 2015 Р.Б.

 

 

Ваше Преосвященство Єпископе Яне,

дорогі Отці Каноніки,

брати в священстві,

отці Провінціали,

Брати законні,

Сестри Законні,

дорогий Люду Божий!

 

В Євангелії від св. Луки (4, 21) читаємо: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули.» 

 А ми сьогодні можемо сказати всі разом, слава Господу Богу, тому що ті слова не тільки на Ісусі сповнилися, а сповнилися в житті кожного з нас, кожного священика. Ми не тільки чули про помазання, ми є помазані. Кожен з нас був помазаний в хрещенні, в миропомазанні. Так як всі християни. Але ми, священики, ще є помазані в священстві і можемо разом з Христом сказати, що сьогодні це слово здійснилося на нас, бо Дух Його спочиває на нас.

Помазання… дорогі Брати і Сестри…, помазання завжди було знаком вибраності. Помазували царів, помазували пророків, помазували священиків.    Бачимо, що разом з помазанням особам, котрі удостоювались помазання, Господь Бог давав спеціальні дари необхідні до виконання послуги, тому що людина помазувалася для служіння. Пророки отримували дар видіння, дар знання, дар розуміння справ. Проголошували правду, яку пізнавали в Бозі.

У нашому випадку з даром священицького помазання ми отримуємо дари Святого Духа. Господь Бог оснащує нас в усі Дари Святого Духа. Щоб кожен  міг Духом чинити те, що чинив Ісус, та й ще більше, тому що Ісус каже: Говорю вам, що якщо повірите, будете чинити більші речі, ніж Я. Коли проходив Апостол Петро, читаємо в Діяннях Апостолів (5, 15), а тінь від нього падала на людей, і вони зцілювалися. Ісус мішав болото, Ісус доторкався, Ісус запитував. Петро ж не питався нічого. Більші справи здійснювалися на Його учнях. Дух Святий чинив. Той самий Дух, що помазав Христа, також у Христі помазав і нас. І сьогодні, дорогі Браття, дозвольте мені, щоб мені передувати у цих роздумах з приводу нашого помазання. Хотів би відступити декілька тижнів назад і стати на початку Великого Посту, де ми чули голос волаючого в пустелі: «Приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому» (Мт 3, 3),  - говорив Йоан. «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне.» (Мт 3, 2).   Бо він той, про якого сказав пророк Ісая. І прийшли до Йоана різні грішники, і як ви пам’ятаєте, «Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.» (Лк 3, 14). «І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?  А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.» (Лк 3, 12-13). Тут хочу звернути увагу на те, що кожному Йоан говорив: виконуй обов’язки свого стану і нічого більше. Навернутися – це  не значить тільки навернутися до Бога в якомусь абстрактному розумінні. Це конкретно навернутися до самого себе, до суті свого покликання. Усвідомити собі ким я є, до чого я покликаний, що я маю робити і в який спосіб. Наверніться, виконуйте свої обов’язки.

І коли я читав, дорогі Браття і Сестри, цей текст, бракувало мені представника від священиків, який би запитав Йоана Хрестителя, а що ж нам робити? Євангелист про це нічого не пише. І дуже з обережністю я читав, що Ісус потім говорив до священиків. Тому що дуже цікаво, коли Ісус розпочав свою місійну діяльність, розпочав також з того, що Йоан, з заклику до каяття. Покайтеся і вірте в Євангеліє, тому що Царство Боже наблизилося і є між вами. Пор. Мк 1, 15. Тому що це Царство Боже вже є тут. А що ж нам робити? - питали Ісуса ті, хто був порушений Його словами. Він говорить: «Вірте в Того, кого послав Отець.» Вірити в Того, кого послав Отець. Ось це є головна справа. До священиків неодноразово казав: Ви гроби побілені, ви намагаєтеся стояти на роздоріжжях і вдавати, що ви молитеся, а фактично вам взагалі не залежить на волі Божій, залежить тільки на тому, аби мати славу від інших. Сказав дуже добре про фарисея, який молився і нехтував грішником, що був поруч з ним, дякував Богові: дякую Тобі Боже, що я не такий як оцей.

Дорогі! Ісус Христос звертає увагу на те, що навіть духовними успіхами не можна хвалитися перед Богом. Я це кажу, бо хоча Ісус Христос так викривав священиків, він вибрав на священиків не зі священиків старих, але вибрав зовсім нове покоління. Вибрав рибаків, митарів, грішних…, тих, які відчували себе грішними. І допровадив їх до «Великого Четверга». Ми бачимо, що Господь Бог, коли кличе до навернення, до звільнення від залежностей, коли випроваджує з рабства вибраний народ з Єгипту, то вони вже через три місяці підійшли до границь Землі Обітованої. І тоді була розвідка, і коли повернулися дванадцять представників з кожного коліна по одному, десять з них сказали, що нам треба повернутися в Єгипет, тільки двоє, Калев та Ісус Навинів сказали, що ні, ходімо, ми підкоримо цю землю. Незважаючи на те, що там люди більші ніж ми, сильніші ніж ми, незважаючи на те, що міста в них укріплені, ми їх захопимо, тому що Господь Бог є з нами. Але десятеро сказали: ні, ми там загинемо всі як один. Вертаймося. І сказав Господь Бог тоді до Мойсея: «Заверни цей народ». І так як розвідники були сорок днів в Обіцяній Землі на розвідці, за кожен день рік будете ходити, будете ходити по пустині сорок років, аж вимруть усі ті, які вийшли з Єгипту. Пор. Числа 13-14.

Дорогі Браття і Сестри! Заохочували повернутись відповідальні, які знали, які блага є в Обітованій Землі, вони знали, бачили, навіть плоди звідти принесли. І так налякалися труду, що заохочували всіх, кажучи: ходімо звідси, ходімо краще назад до Єгипту. А я хочу сьогодні, щоб ми почули слово, бо Ісус нас сьогодні заохочує, щоб ми вийшли і не повернулися. Вийти, щоб не повернутися. Взяти все, що належить, що є необхідне, вийти з землі неволі, і вступити на землю, надіючись не на свої сили, не на свої здібності, не на свої блага, надіятись лише на Господа Бога, так як Давид сказав, стоячи проти Голіафа, що я іду в ім’я Господнє не маючи зброї, не маючи нічого. В ім’я Господнє іду проти тебе. І знищив язичника. Пор. 1 Сам. 17, 45-51.

Ісус Навинів і Калев. Два чоловіки, які вийшли з Єгипту і увійшли, і впровадили народ в Обітовану Землю. Господь Бог наказав Ісусові Навинову, коли увійдете в ту землю, яку сьогодні ми називаємо Святою, знищити усі вівтарі, усі храми язичницькі, не залишити нічого, очистити всю землю від плюгавства.

Обітована Земля є також символом нашої душі, символом духовного світу. Ісус Христос тих, кого вибрав, за три роки допровадив до головних Містерій, і в світлиці, коли надійшла Його година, знаючи, що має вже перейти з цього світу до вічного, хотів також дати зрозуміти вибраним, в чому є суть Його служіння. Але тут, дорогі Браття, для тих, кого Він вибрав на помазання, Ісус чинить дуже важливу річ. Тому, що, перед тим, як допустити їх до Євхаристії і помазати на священство, Ісус підперезався і став на коліна перед кожним, взяв миску, щоб умити ноги. Дуже цікава реакція Апостолів. Дехто мовчав, тільки думав, що це буде, дехто був готовий дозволити, щоб Ісус його торкнувся і вчинив все, що намірився. А такі, як Петро, каже, що не вчиниш цього ніколи. Петро – цікава постать. З однієї сторони має дуже добру волю – полюбив усім серцем Учителя, залишив усе, щоб піти за Ним. Але напевно в підсвідомості вважає, що Учителя обходить тільки місія, щоб виконувати тільки Його місію, але Його не обходить наше особисте. Головне в нашому служінні – виконувати місію Божу. Петро вважає, що те що моє обходить тільки мене, мої слабкості – лише мої, мої рани – лише мої. А я за Господом піду хоч куди. Навіть, якщо інші зречуться, я все одно піду. І цей запал, ця ревність, це покладання на свої сили, я кращий, ніж інші, я піду навіть туди, куди не підуть інші, я гідний більшого, і я вам доведу, що я гідний більшого.     І це почуття якоїсь винятковості спонукало його до того, що він вхопив меч, і поранив одного з тих, хто схопив Ісуса. А Ісус сказав: Петро, сховай меча. Сховай меча. Чи ви не знаєте, що, коли б Я схотів, Отець, який є в небі, дав би Мені легіони, більше ніж дванадцять легіонів, щоб Мене захищали. Сховай меча. Оцим своїм викликом Петро якби стягнув на себе усі ці послідуючі переживання, відречення. Він побачив, що він більш самонадіяний, ніж інші, що ця його винятковість полягає в гріхові. В гріхові пихи, задоволення з себе, своєї винятковості. Ісус Христос став на коліна, сказав, що ті, що повірили, вже чисті, але дозвольте Мені вчинити ще цей обряд. І фактично в цьому обряді зцілює душу кожного Апостола.

Дозволь доторкнутися Господові до твоїх самих сокровенних верств. Дозволь Йому доторкнутися до твого способу життя, до твого способу розмовляти, дозволь Йому доторкнутися до твоїх скритих ран, про які тільки ти знаєш, які носиш, може, з дитинства. Дозволь… Ісус від тебе більше нічого не вимагає, хоче тільки зцілити перед тим, як піде. Ісус на тебе не кладе навіть обов’язку спасіння Церкви, тому що єдиний, хто спасає в Церкві грішників – це Христос. Церква сьогодні, молиться словами і каже: ідіть і свідчіть про відкуплення Господнє. Єдине наше завдання – це свідчити, що я є відкуплений. Решта вже належить до Господа. Дозволь зцілитися, очиститися, відкрити перед Богом серце, щоб показати: Боже, ось тут пиха, а тут грошолюбство, а тут прагнення кар’єри, а тут прагнення винятковості, а тут нехтування братами, а тут лінощі і небажання служити іншим. Тут прагнення визнання, бо я вже наївся, одягнувся, вже прагну визнання, щоб мене визнавали, переді мною голову схиляли. Нікому не хочу служити. Ти, Господи, єдиний, я Тобі повірив, дай мені участь у Твоїй славі. Відкрийте верстви свого серця. Ось воно, Господи. І тих, хто відкриває, Господь Бог доторкається і зцілює усіх. Не рахується Ісус, а зцілює. Збирає нас сьогодні, щоб ще раз впровадити в ту суть священства, щоб  помазати це серце. Бог хоче своїм пальцем помазати це серце всередині і надати тобі потенціал нести це зцілення для інших. Христос дає зрозуміти, що вся Його слава у повноті проявляється на хресті, коли віддає себе заради спасіння інших.

Ісус схиляється аж до найнижчих верств людини. Ми розуміємо, що таке наші найнижчі моральні верстви. Ісус туди схиляється, щоб очистити. Ви вже всі чисті, але треба, щоб Я ще вам ноги очистив. Досвідчити здоров’я Божого в своєму серці, в своєму розумі, в своїх інтенціях, в своїх намірах. Побачити свою нікчемність і разом з тим велич Божого дару, і це роззброює нас. Тому що власне це допомагає мені позбутися претензій, що я вартий більше, ніж інші. Тому що перед Богом я знаю, що я не вартий нічого. І те, що Він мене допускає до певних речей, - це чинить зі своєї ласки, а не через мої заслуги. Він прагне зцілити священицьке серце, щоб на нього покластися в сьогоденні, щоб можна було його послати до людей, та в місця, де люди так спрагнені Бога.

Дорогі Браття, ми усвідомлюємо собі усю цю велич ласки, усвідомлюємо нашу добру волю, що навіть усвідомлюючи і прагнучи служити, не завжди виходить. Церква в своїй мудрості ще раз дає нам шанс відновити ще з більшою свідомістю наші священицькі приречення. Сказати Господу Богу ще раз своїм щирим серцем, так Господи, Ти знаєш, що я хочу це виконувати, зростати в священстві, тому що ласку, яку Господь Бог нам уділив, її слід повністю прийняти і уподібнитися до Христа-Священика. Це є запрошення, Дорогі, до Його служіння.

Любі Браття! Молімося і пам’ятаймо про те, щоб ми чинили все, щоб помазання, яке ми отримали не було даремним, але принесло плоди в нашому священицькому житті на славу Ісуса, котрий принизив себе нижче від усіх, щоб виконати волю Божу. Нехай єдиним нашим прагненням буде виконання волі Божої, аби були до диспозиції Бога, тими, на кого може розраховувати в цьому світі.

        

Київ, 02.04.2015.                           

† Архієпископ Петро Мальчук

Oрдинарій

Київсько-Житомирський

Мапа сайту

Вселенська Церква

 

Нунціатура

|— Апостольська Нунціатура в Україні
|— Апостольський нунцій
|— Папська дипломатія

 

Дієцезії

|— Львівська архідієцезія
|— Кам’янець–Подільська
|— Київсько-Житомирська
|— Луцька
|— Мукачівська
|— Одесько-Сімферопольська
|— Харківсько-Запорізька

Єпископи 

 

Про Конференцію

 

Структура

|— Президія
|— Комісії
Комісія Доктрини Віри • Комісія «Церква-Держава» • Комісія «Справедливість та мир» • Комісія у справах Катехизації • Комісія у справах кліру і священицьких покликань • Комісія у справах мирян • Комісія у справах літургії • Комісія у справах сім`ї • Комісія у справах Засобів Масової Інформації • Комісія у справах богопосвяченного життя • Комісія «Карітас-Спес» • Комісія у справах сакрального мистецтва • Комісія у справах екології та туризму • Душпастирство серед молоді

Документи

|— Звернення Єпископату РКЦ
|— Душпастирські Листи єпископів
|— Документи Комісій Конференції

|— Інші

 

Для ЗМІ

|— Прес-секретар Конференції
|— Медіа-Центр Конференції
|— Оголошення
|— Матеріали для завантаження